Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класифікація злочинних типів






 

У психології відомі різні підходи до типізації особи злочинців. Дослідження особистості злочинця передбачає виявлення типового, визначення критеріїв градації кримінальних типів, встановлення особливостей у кримінальних відносинах.

Спроба дослідження злочинних типів (соціально-пси­хологічних типів) була зроблена італійським лікарем-психіатром Ч. Ломброзо, який вивчав представників місць позбавлення волі і своєрідність на їхньому тілі та­туювань.

Ч. Ломброзо і його послідовник Е. Феррі роз­різняли такі типи злочинців: 1) природжених;

2) «зло­чинців унаслідок божевілля», психопатів та інших, які страждають на психічні аномалії;

3) злочинців із при­страсті;

4) випадкових;

5) звичних.

Патріарх антропо­логічної школи кримінального права Ч. Ломброзо ствер­джував, що злочинний тип особистості можна розпізнати (діагностувати) за специфічними фізичними і психічни­ми ознаками (ця школа виникла у 70-80-х pp. XIX ст.).

Заслуговує на увагу класифікація особистостей, за­пропонована психологом О. Ф. Лазурським. При визна­ченні типів він виходив з: 1) природних психологічних можливостей; 2) особливостей соціального пристосуван­ня особистості до дійсності. Причому відповідно до цих ознак він визначив три рівні особистостей: нижчий, се­редній і вищий. На кожному рівні визначаються так звані чисті типи, змішані і спотворені.

Для кримінальної психології важливе значення ма­ють спотворені типи особистості нижчого рівня (з цих типів виходять злочинні особистості). О. Ф. Лазурський до спотворених типів відносить: 1) пасивний тип, який виступає у вигляді двох різновидів: а) апатичного, що ха­рактеризується байдуже-млявим ставленням до усього оточуючого, відсутністю яскраво виражених інтересів і потреб; б) безвільно-боязкого, який легко піддається навіюванню, з перевагою пригніченого настрою. На дум­ку вченого, хоча люди такого типу і не належать до кри­мінального типу, однак можуть бути джерелом попов­нення злочинного світу; 2) тип розважливого егоїста. Лю­ди цього типу розважливі і хитрі, черстві і злопам'ятні; на першому плані у них турбота про свої вигоди й інтере­си, переважно матеріальні; цей тип дуже близький до кримінального; 3) афективно-спотворений тип. Його представники — безладно-веселі, легковажні люди. За своїми соціальними проявами — п'яниці, забіяки, скан­далісти, дрібні злодюжки; 4) активно-спотворений (ґвал­тівник) тип. Тут два підтипи: а) безладного ґвалтівника, що характеризується рішучістю, енергією. Працювати не любить, схильний до бійок; б) зосереджено-жорсто-кий, який не зупиняється і перед убивством.

У 20-ті pp. минулого століття дослідження різних типів злочинців проводив С. В. Познишев. Усіх правопоруш­ників він поділив на дві категорії — октогенних та екзоген­них (залежно від співвідношення об'єктивних обставин і внутрішньої особистісної готовності до злочину). Перші — «моральні психоастеніки», яким чужі норми моралі і здат­ність до співпереживання. Другі вчиняють діяння під впливом зовнішніх умов. До цієї категорії належать особи: 1) з недостатньо розвинутими правовими почуттями; 2) не­достатньо самостійні у виборі вчинків, тобто такі, що підда­ються навіюванню, легковажні, слабохарактерні.

Класифікацію особистостей на матеріалах вивчення злочинців запропонувала психіатр А. С. Петрова (1927 p.). Основна ідея полягала у тому, що поняття особистості розглядалося як тип реакції, обумовленої психологічною кон­ституцією (будовою) людини. З огляду на це автор роз­різняє «примітиви» (нормальна людина, але внаслідок не­сприятливих умов нерозвинена, людина низького куль­турного рівня) і «непримітиви» (характеризується висо­кою культурою). У межах кожної з груп були виділені ос­новні типи (конкретно-емоційний, ефективно-абстракт­ний, інтелектуально-вольовий) і проміжні.

Цікавою є пропозиція О. Г. Ковальова розрізняти ос­новні типи особи злочинців залежно від ступеня криміна­льної «зараженості» особистості. За цим критерієм автор виділяє:

1) глобальний злочинний тип (тип з повною зло­чинною «зараженістю»). Цей тип антисоціальний. Він негативно ставиться до праці і людей. Представники цьо­го типу не мислять життя поза злочинами, що їм обіця­ють основні радощі. Усі їхні помисли, почуття пов'язані з задумами вчинення злочинів, їхня воля тверда і непо­хитна у кримінальних діяннях. Цей тип охоплює різні підтипи похітливого розбещувача і ґвалтівника, казно­крада, що, незважаючи на покарання, краде і краде, і, нарешті, бандита;

2) парціальний тип, тобто з частковою кримінальною «зараженістю». Особистість цих людей ніби роздвоєна, у ній уживаються риси нормального соціального типу і риси злочинця;

3) передкримінальний тип; ці люди мають такі морально-психологічні власти­вості, які у певній ситуації, якщо вони опиняються в ній, неминуче вчиняють злочин. Тут два види особистостей: а) люди з надзвичайно емоційною збудливістю і нестачею самовладання; б) легковажний ледар, який любить добре пожити не утруднюючи себе.

Відомі й інші критерії класифікації злочинних типів. Зокрема, М. І. Єнікєєв за ступенем соціальної дезадап­тації розрізняє два типи особи злочинця: антисоціальний тип (особи, які неодноразово вчиняли злочини на основі стійкої антисоціальної спрямованості, — тип «злісного» злочинця); асоціальний тип (особи, які вперше вчинили злочин на основі загальної асоціальної спрямованості, — несоціалізований, «менш злісний» тип злочинця). За психорегуляційною підставою автор виділяє тип особи злочинця, що характеризується дефектами психічної са­морегуляції (особи, які вчинили злочин уперше й у ре­зультаті випадкового збігу обставин; вчинений злочин суперечить загальному типу поведінки певної особи, є ви­падковим для неї, пов'язаний з окремими дефектами са­морегуляції. Це особи, які не зуміли протистояти кримі­ногенній ситуації; їхньою особистісною особливістю є низький рівень самоконтролю, ситуативна обумовле­ність поведінки). За змістом ціннісно-орієнтаційної спря­мованості особистості розрізняються такі групи злочинців: 1) злочинці з антисоціальною корисливою спря­мованістю (корисливо-господарська підгрупа злочинців; злодії, шахраї); 2) злочинці з антисоціальною корисливо-насильницькою спрямованістю (особи з корисливими посяганнями, поєднаними з насильством над особою); 3) злочинці з антигуманною, агресивною спрямованістю (особи з дуже зневажливим ставленням до життя, здо­ров'я й особистої гідності інших людей).

 

Типологія особистості злочинців проводиться на кількох підставах: в залежності від ціннісно-орієнтованої деформації особистості, за змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості і на психорегулятивній підставі.

Асоціальний тип злочинця (менш злісний) відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не лише б чинили вплив на його поведінку, але й утримували від можливої протиправної поведінки в складних, часом конфліктних ситуаціях.

Антисоціальний тип (злісний) притаманний професій-ному злочинцю, який проявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки. Як правило, це люди, які неодноразово здійснювали злочини, та мають стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.

Корислива категорія злочинців, які посягають на матеріальні блага суспільства і окремих громадян поді-ляється на види: а) корисливо-господарські злочинці (незаконне підприємництво, ухилення від сплати податків, фальсифікація товарів і т.д.); б) ко­рисливо-службові злочинці (хабарництво, розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, обман споживачів і т.п.); в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність); г)шахраї (підробка документів, грошових знаків та ін.); д) нена­сильницькі вимагачі.

Корисливо-насильницька категорія злочинців характеризуєть­ся поєднанням корисливих посягань з насиллям над особистістю. Виділяють чотири види корисливо-насильницької категорії зло­чинців: а) грабіжники; б) учасники розбійних нападів; в)насиль-ницькі вимагачі (рекетири); г) вбивці з корисливою метою.

Насильницька категорія злочинців, які відрізняються агре­сивною, антигуманною спрямованістю до життя, здоров'я і осо­бистої гідності інших людей, ділиться на види: а)хулігани; б) злісні хулігани; в) особи, які посягають на честь і гідність особистості шляхом образи і нак-лепу; г) особи, які здійснюють агресивно-насильницькі дії проти особистості - вбивства, зґвалтування, на­несення важких тілесних ушкоджень та ін.

Випадковий тип особистості злочинця пов'язаний з дефек­тами психічної саморегуляції. Це особи, які здійснили злочин вперше в результаті випадкового збігу обставин, так як не змог­ли протистояти криміногенній ситуації через свій низький рівень самоконтролю. Здійснений злочин суперечить загальній по­ведінці даної особистості і є випадковим.

Глибоке вивчення юридичними працівниками психологічних особливостей особистості звинуваченого дає можливість:

по-перше, більш правильно кваліфікувати здійснений злочин;

по-друге, здійснювати вибір найбільш підходящих психологічних прийомів впливу на звинуваченого в процесі проведення слідчих дій;

по-третє, більш успішно виявляти причини і умови злочину.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.